Exhi­bi­ti­on: Zuhause

Datum:

23. Jul. 2022

Uhrzeit:

00.00 Uhr

Veranstaltungsort:

Kino Atelier & Café Haag

EXHI­BI­TI­ON: Zuhau­se von Ruz­an­na Davitian
Dau­er: 22.07.2022–31.08.2022
Die Aus­stel­lung darf wäh­rend der Öff­nungs­zei­ten besucht wer­den. Alle Wer­ken kön­nen reser­viert & nach der Aus­stel­lung erwor­ben werden.
Ein­bli­cke:
https://www.instagram.com/ruzolda
————————————————————————-
WORT DER KÜNSTLERIN:
Ich fra­ge mich oft, wie schnell gewöhnt man sich an die Aus­gangs­sper­ren, an die Geräu­sche von Sire­nen, die die Luft und das Herz zer­schnei­den, wie schnell kann man das gan­ze Leben so zusam­men­pa­cken, dass es in ein Über­le­bens­ruck­sack passt, wie schnell beginnt man jeden Moment mit den lie­ben Men­schen zu schät­zen, wie schnell gewöhnt man sich dran weg­zu­lau­fen, die Stadt, die Men­schen, eige­nes Land, eige­nes Leben zu verlassen?
Ich kann mich nur nicht an die Toten­lis­ten gewöhnen.
Es ist unmög­lich, sich dar­an zu gewöhnen.
Wenn man plötz­lich einen bekann­ten Namen sieht, ist das Gefühl jedes Mal neu, aber es ist immer genau­so beängstigend.
Man glaubt es nicht, man hat nicht die Kraft es zu begreifen.
Ein Kloß im Hals.
Die Augen fül­len sich mit Salzwasser.
Dei­ne Hei­mat lodert.
Die Kin­der ver­lie­ren ihre Eltern, die Eltern ver­lie­ren ihre Kin­der, und du blät­terst durch die Nach­rich­ten, fin­dest kei­nen bekann­ten Namen und das Leben geht dann weiter.
Wäh­rend dei­ne Ukrai­ne lodert …
Erneut…
————————————————————————-
BESCHREINUNG:
Leuch­ten­de Far­ben über­zie­hen die Wirk­lich­keit in den Arbei­ten der ukrai­ni­schen Künst­le­rin Davit­y­an Ruz­an­na Alber­tiv­na. Frag­men­ta­ri­sche schwarz­weiß Foto­gra­fien ver­lie­ren ihren Grund und wer­den von Farb­flä­chen ein­ge­kreist, umzin­gelt, auf­ge­bro­chen – Aus­schnit­te von Momen­ten ver­gan­ge­ner Zei­ten: Ein sich umar­men­des Paar, Fami­li­en­fo­tos und Sze­nen aus dem länd­li­chem Raum, ver­wei­send auf den Titel der Aus­stel­lung: Zuhause.
Eine der acht­und­zwan­zig klein­for­ma­ti­gen Arbei­ten auf Papier fällt beson­ders auf: Eine Hand, schein­bar die einer älte­ren Frau, rich­tet sich fron­tal vor einem Häu­ser­block auf. Von den Jah­ren gezeich­net erhebt sie sich schlank in der Mit­te des Bild­raums, ein­ge­rahmt vom roten Grund der Bild­flä­che. Bom­ben dro­hen auf die Häu­ser hin­ab­zu­fal­len, die Hand schüt­zend davor, ihre Hand­flä­che perforiert.
Die­ser unmit­tel­ba­re Ver­weis auf Zer­stö­rung und Gewalt ist in ande­ren der hier prä­sen­tier­ten Wer­ke nicht vor­zu­fin­den. Evi­dent wer­den viel­mehr meta­pho­ri­sche Ele­men­te, ver­wei­send auf das The­ma Erin­ne­rung. Die archi­va­risch anmu­ten­den Foto­gra­fien, kom­bi­niert mit den schwir­ren­den Farb­flä­chen, erschei­nen wie ein Ver­such, zer­stör­te Orte oder ver­stor­be­ne Men­schen in ver­schwom­me­nen Erin­ne­run­gen zu kon­ser­vie­ren. Mit die­ser Deu­tung wer­den wei­te­re Hän­de in ande­ren Wer­ken der Künst­le­rin les­bar. Eigen­stän­dig und zugleich halt­los rei­chen sie in den Bild­raum hin­ein, als wür­den sie ver­su­chen, nach Erin­ne­run­gen zu grei­fen, die sie dann doch nicht zu fas­sen bekommen.
Die Künst­le­rin setzt gekonnt Über­la­ge­run­gen ein, indem sie Schich­tung des Mate­ri­als und Schich­tung der Zeit – sym­pto­ma­tisch ver­tre­ten durch anony­mi­sier­te Foto­gra­fien – zusam­men­fal­len lässt. Die Anony­mi­tät der Abge­bil­de­ten mit ver­deck­ten Augen oder abge­wand­ten Gesich­tern lässt Raum für das per­sön­li­che Schick­sal der gesam­ten Bevöl­ke­rung der Ukrai­ne. In die­sem Sin­ne gelingt es der Künst­le­rin, die Aus­wir­kun­gen des Krie­ges auch ohne der unmit­tel­ba­ren Dar­stel­lung von Gewalt, bild­lich zu ver­mit­teln. Die Grau­sam­keit des Krie­ges mani­fes­tiert sich in den Auf­zeich­nun­gen von Toten­lis­ten, wel­che die Künst­le­rin trotz deren Kon­ti­nui­tät stets als iso­lier­tes Phä­no­men wahr­nimmt. Zugleich geht eine Form der Kon­sis­tenz von ihnen aus – nicht nur auf­grund der beängs­ti­gen­den Wir­kung, son­dern weil die Kraft, wel­che zum Begrei­fen sol­cher Lis­ten auf­zu­brin­gen erfor­der­lich wäre, laut der Künst­le­rin unab­läs­sig ausbleibt.
— Ste­fa­nie Ufrecht
————————————————————————-
BIO:
Davit­y­an Ruz­an­na Alber­tiv­na wur­de am 26. Febru­ar 1992 in Tif­lis, Geor­gi­en, gebo­ren. Auf­grund des Mili­tär­put­sches muss­te ihre Fami­lie in die Ukrai­ne flie­hen und ließ sich in Pol­ta­wa nieder.
Im Jahr 2002 trat Ruz­an­na Davit­y­an in die Polta­va Kunst­schu­le für Kin­der ein, wel­che sie 2008 abschloss.
2009 absol­vier­te sie das Gym­na­si­um Nr. 1 der Stadt Pol­ta­wa im Bereich “Bil­den­de Kunst”.
Im sel­ben Jahr trat sie in die Yuri Kond­ra­tyuk Natio­na­le Tech­ni­sche Uni­ver­si­tät der Stadt Pol­ta­wa in die Fakul­tät für Bil­den­de Kunst ein.
2013 erhielt sie das Bachelor‐Abschluss und 2015 fol­ge das Mas­ter Diplom.
Im Som­mer 2014 enga­gier­te sie sich ehren­amt­lich in Deutsch­land im Rah­men des Pro­gramms „Work­camp“ in den Städ­ten Leip­zig und Berlin.
Seit 2016 arbei­te­te sie als Gra­fik­de­si­gne­rin bei einem Online Her­aus­ge­ber und bei einem loka­len Fern­seh­sen­der der Stadt Poltawa.
Von 2021 und bis zum Beginn der umfas­sen­den mili­tä­ri­schen Inva­si­on der Ukrai­ne arbei­te­te sie als Desi­gne­rin bei der Fir­ma „Pre­mier Socks“ und gestal­te­te die visu­el­len Inhal­te der Social Media des Unternehmens.
————————————————————————-
(Vor dem Haag­tor 1)
Ein­tritt frei, Spen­de für die Künstler_innen erwünscht
————————————————————————-
Цікаво, як швидко звикаєш до комендантської години, до звуків сирени, що ріжуть повітря і твоє серце, як швидко збираєш все своє життя, щоб помістилося у тривожний рюкзак, як швидко починаєш цінувати кожну мить з близькими, звикаєш, що треба тікати, залишати своє місто, своїх людей, свою країну, своє життя?
Не можу тільки звикнути до списків загиблих.
Неможливо звикнути.
Коли бачиш знайоме прізвище — це щоразу по‐новому, але завжди однаково страшно.
Не віриш, не вистачає духу це усвідомити.
Ком в горлі.
Очі наливаються солоною водою.
Твоя Батьківщина у вогні.
Діти втрачають батьків, батьки — своїх дітей, а ти гортаєш новини, не знаходиш знайомого імені й тоді продовжуєш жити.
Поки твоя Україна у вогні…
Знову…
Давітян Рузанна Альбертівна, народилася 26 лютого 1992 року у Тбілісі, Грузія. Через воєнний переворот, її сім’я була вимушена тікати до України та оселилася в місті Полтава.
У 2002 році Рузанна Давітян вступила до Полтавської дитячої художньої школи, яку закінчила 2008 року.
У 2009 році закінчила Полтавський міський багатопрофільний ліцей №1 за напрямом «Образотворче мистецтво».
Цього ж року вступила до Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка на архітектурний факультет, кафедра образотворчого мистецтва.
2013 року здобула диплом бакалавра, а у 2015 – диплом магістра.
Влітку 2014 волонтерила в Німеччині: у Ляйпцигу та поблизу Берліна, за програмою “Work camp”.
З 2016 року працювала графічним дизайнером у полтавському інтернет‐виданні та на місцевому телеканалі.
З 2021 року і до початку повномасштабної війни в Україні працювала дизайнером індивідуальних брендованих шкарпеток у компанії “Pre­mier socks”, також займалася візуальним наповненням і дизайном акаунтів компанії у соцмережах.
2012 – Другий національний фестиваль‐конкурс гончарського бодіпейнтінгу «Body­Cer­a­mic­Fest­Ukrai­ne». Друга премія за роботу «Ч/Б». Опішне, Україна.
2013 – 7 Міжнародний гончарний фестиваль «Опішне‐2013». Диплом за творчу інтерпретацію мистецької спадщини академіка Василя Кричевського. Опішне, Україна.
2013 – 7 Міжнародний гончарний фестиваль «Опішне‐2013». Диплом за перше місце в номінації «Інші види декоративно‐ужиткового мистецтва». Опішне, Україна.
2013, 2014 – учасниця виставок «А4», «Кулькова ручка». Карась Галерея, Київ, Україна.
2014 – диплом у номінації «КерамоРекЛАМА» за твір «Кохайтеся ж, любітеся, як серденько знає». Опішне. Україна.
2014 – організаторка та учасниця виставок сучасного мистецтва «Кадетаріум», «Кадетаріум 2:0». Полтава, Україна.
2014 – 8 Міжнародний гончарний фестиваль «Опішне‐2014». Диплом за висвітлення теми засобами новітніх технологій. Опішне, Україна.
2015 – лауреатка премії імені Миколи Ярошенка у номінації «Громадська діяльність. Організація і проведення мистецьких акцій». Проєкт «Кадетаріум», Полтава, Україна.
2016 – учасниця художнього пленеру імені Штефана Кулея. Тудора, Молдова.
2017 – учасниця художнього експрес‐пленеру «Філософські етюди». Міські Млини, Україна.
2017 – учасниця художнього пленеру імені Штефана Кулея. Тудора, Молдова.
2018 – V Міжнародний фотоконкурс «Гончарні ВІЗІЇ країни». Спеціальний диплом «За унікальне творче вирішення» за диптих «Тепло в руках». Опішне, Україна.
2018 – учасниця виставки «Антон, стань боком». Полтава, Україна.
2019 – учасниця українського проєкту «Падаюча тінь «Мрії» на сади Джардіні», у рамках 58 Міжнародної виставки мистецтв у Венеції. 58 Венеціанська бієнале.

Veranstaltungsort:

  • Kino Atelier & Café Haag
  • Vor dem Haagtor 1
  • Tübingen
  • Baden-Württemberg
  • Deutschland

Veranstaltungsdetails

  • 23. Jul. 2022 00.00 Uhr   -   30. Sep. 2022 00.00 Uhr
Zum Kalender hinzufügen

Nach dem Kauf Ihres Tickets erhalten Sie eine Bestätigung Ihres Kaufs per E-Mail. Bitte zeigen Sie diese Bestätigung auf Papier oder auf Ihrem Smartphone vor, bevor Sie die Veranstaltung betreten. Ihr Kauf und die Anzahl der von Ihnen gekauften Karten sind mit Ihrer E-Mail-Adresse verknüpft und werden beim Einlass zur Veranstaltung überprüft. Mit Ihrem Kauf bestätigen Sie, dass Sie mit den Verkaufsbedingungen und dem Zugang zur Veranstaltung einverstanden sind.

Keine Erstattungen oder Austausch sind möglich. Bei Veranstaltungsdatum & -zeit sind Änderungen vorbehalten.

DSGVO Cookie-Einwilligung mit Real Cookie Banner